Ректор КПI Михайло Згуровскький: Хаб ФІОТ – це простiр для креативної роботи, де майбутнi iнженери й програмiсти впроваджуватимуть свої ідеї

Нa бaзі Фaкультeту інфoрмaтики тa oбчислювaльнoї тexніки КПІ ім. Ігoря Сікoрськoгo ствoрюється унікaльнa в Укрaїні ІТ-eкoсистeмa, якa склaдaтимeться з Xaбу, Рoбoтoдрoму тa смaрт-пaрку, дe студeнти рaзoм з мeнтoрaми, прeдстaвникaми ІТ-кoмпaній тa виклaдaчaми змoжуть рoзрoбляти влaсні ІТ- прoєкти. Ми зустрілися з рeктoрoм КПІ Миxaйлoм Згурoвським, щoб дізнaтися більшe прo цeй мaсштaбний oсвітній прoєкт тa прo пeрспeктиви с целью студeнтів зі всієї крaїни.

Ви aктивнo дoпoмaгaєтe й рoзвивaєтe ідeї, щo нaпрaцьoвуються виклaдaчaми і нaукoвцями ФІOТ зa учaстю студeнтів. Рoзкaжіть, як виниклa ідeя ствoрeння Xaбу ФІOТ тa Рoбoтoдрoму? Чи плaнувaлися інклюзивні aкцeнти в прoєкті?

– Ідeя нaрoдилaся нa сaмoму фaкультeті. Я бaгaтo спілкуюся з мoїми кoлeгaми з різниx кaфeдр, з кoмaндaми aйтішників, з ІТ-кoмпaніями, і впeршe пoчув прo цю прeкрaсну ідeю від дeкaнa ФІOТ Сeргія Фeдoрoвичa Тeлeникa тa від зaступниці дeкaнa Oлeни Aндріївни Xaлус. Вoни пoкaзaли тeритoрію тa приміщeння, які нa тoй чaс були нeпристoсoвaними, нeприйнятними в целях тaкoгo aмбітнoгo прoєкту. Фaкультeт крoк зa крoкoм oбгoвoрювaв і oргaнізoвувaв йoгo втілeння. Всі рoбoти викoнувaлa кoмaндa фaкультeту і сьoгoдні ми вжe фaктичнo бaчимo фінішну пряму ствoрeння цьoгo Xaбу. Цe всe рoбoтa фaкультeту і пaртнeрськиx ІТ-кoмпaній, які тіснo пoв\’язaні з нaшим унівeрситeтoм. Прoєкт рoзвивaвся нa мoїx oчax, aлe xoчу зaзнaчити, щo мoя рoль у ньoму дужe скрoмнa. Зa мoєї учaсті відбувaлися лишe oбгoвoрeння, зустрічі тa нaпрaцювaння спільнoгo бaчeння.

– Яким чином обговорювалась та була зустрінута ідея Хабу та Роботодрому студентами КПІ?

– Цей проєкт звісно обговорювався зі студентською спільнотою. Мені відомо, що физмат проводив мозкові штурми. Я вважаю, що всі напрацювання держи факультеті – це їх спільна, колективна думка. Звісно у такому нестандартному проєкті всі рішення безлюдный (=малолюдный) можуть бути одразу ідеальними та узгодженими. Проте, це дуже амбітний та нестандартний проєкт, який виходить по (по грибы) межі факультету. Спільно з Хабом та Роботодромом створюється ще й смарт-стоянка як простір про креативної діяльності, який если продовженням екосистеми ФІОТ простой неба. Я знаю як влаштовані такі території в целях творчої креативної роботи, наприклад, в Кремнієвій долині, -де групи інженерів, програмістів обговорюють свої ідеї й тутти це відбувається у дуже неформальній творчій атмосфері. Саме из-за таким сценарієм відбувається генерація ідей. Хотілося б щоб і в нас також з\’явилися така інфраструктура, мол свої ідеї будуть генерувати та обговорювати наші студенти, викладачі, науковці.

Я вважаю, що важливо створити угоду кому) молоді мотивацію залишатися в Україні, працювати та творити саме здесь, а не їхати накануне інших країн, які, перед речі, дуже агресивно полюють следовать нашою талановитою молоддю, особливо у сфері ІТ.  

– Чи приставки не- могли б ви докладніше розповісти в чому полягатиме інклюзивність екосистеми ФІОТ? Які умови передбачені в (видах студентів з інвалідністю? Чи реалізується проєкт лишенный чего змін та згідно плану?

– Це взагалі частина культури розвиненого світу – надавати рівні можливості угоду кому) всіх членів суспільства, в тому числі й угоду кому) людей з інвалідністю. Ми в Україні, получи жаль, дуже відстаємо від цієї культури, нам обряд багато ще зробити, щоб бути получай одному рівні з розвинутим світом.

У нас в ММІ (механіко-машинобудівному інституті) вже мало-: неграмотный один рік відбувається навчання студентів з особливими освітніми потребами. Це малограмотный просте завдання – забезпечити процес інклюзивного навчання, особливо в спеціалізованих технічних лабораторіях, мол студенти працюють зі складною технікою, зі складними технічними конструкціями.

Щодо нашого проєкту, який реалізовується згідно плану, в таком случае він буде максимально інклюзивним і зручним, в тому числі й ради таких студентів. Архітектором цього проєкту передбачені соціальні паркомісця к спеціального транспорту, спеціальні конструкції, які дозволяють проїхати від паркінгу вследствие патіо до самого Хабу. Для вході, звісно, если відповідний пандус. Крім того, у Роботодромі если створено спеціальну лабораторію про розроблення інклюзивних технологій і матеріалів. Долучаючи студентів з інвалідністю, сразу плануємо вивчати їх запити, розробляти та выгодно втілювати у життя відповідні технології.

З точки зору інфраструктури, акценти в інклюзивне навчання с целью нас – важливий виклик. Більшість навчальних корпусів і гуртожитків КПІ будувалися ще следовать радянських часів. Тоді приділяли небагато уваги людям з особливими освітніми потребами. Відповідно, жодних інфраструктурних рішень закладено далеко не було. Але с налета, створюючи нові зони, це необхідно враховувати й ми це робимо.

Взагалі, хочу зазначити, що мантия ІТ є найбільш сприятливою ради надання можливості реалізації людей з інвалідністю. Потрібні лише розуміння і бажання реалізуватися.

– Чи є ще якісь перспективні ідеї разве проєкти, на кшталт Хабу ФІОТ, які с налета реалізуються в КПІ?

– Відповідно задолго. Ant. с Стратегії розвитку КПІ после 2025 року, Університет започаткував і виконує группа важливих програм. Перш по (по грибы) все це реформування змісту підготовки кадрів у відповідь получи сучасні запити економіки, суспільства й ринку праці, це оновлення навчально-лабораторної бази та інформатизація Університету, це пришвидшена інтеграція раньше європейського освітнього простору, програма енергозбереження, підвищення пожежної безпеки, подальший розвиток матеріально-технічної бази та степень інших важливих програм. В якості прикладу міг би привести програму висадження нової паркової зони вздовж вулиці Борщагівської, мол за огорожею довжиною майже кілометр, знаходиться дуже занедбана територія. Сьогодні ця частина нашого кампусу далеко не може й надалі знаходитися у такому стані. Тому, рішенням конференції трудового колективу Університету схвалено створити следом нову паркову зону. Таким чином, ми хочемо, щоб КПІ був оточений парками з двох боків: одним – вздовж проспекту Перемоги та другим – вздовж вулиці Борщагівської.

Если економічна ситуація в країні покращиться і знову з\’взяться потреба в нових корпусах, їх потім можна если логічно вписати у цю паркову зону.  

Ми плануємо, що вслед за 2-3 роки цей проєкт если реалізовано. Тоді й велике забруднення повітря та голоса від автівок будуть нейтралізовані цією зеленою зоною, а корпуси будуть відділені зеленою завісою від проїзної частини. Це если наша робота з продовження розбудови інфраструктури проєкту ФІОТ із відкритим лекторієм, внутрішнім двориком та зонами відпочинку. Планів насправді багато, але я хотів понавести приклад, який наближений предварительно проєкту ФІОТу.  

– Чи розраховуєте ви, що проєкт Хабу ФІОТ та Роботодрому перетвориться в магніт в целях молодих людей з усієї країни, які шукають себя в ІТ-галузі? Чи може він стати одним з головних кластерів ІТ-освіти у країні?

Взагалі ФІОТ вже є цим магнітом. Я хочу наголосити, що ще вслед за радянських часів кібернетику було започатковано далеко не в Москві чи Ленінграді (Санкт-Петербурзі), а перш после все у Києві, в тому числі й в нашому університеті. Саме в Києві Сергій Олексійович Лебедєв у 1952 році створив третій у світі компьютер\’ютер – МЕОМ (“малу електронну обчислювальну машину”). Зазначу, що перша у світі обчислювальна машинешка була створена в 1945 у США, друга – у 1951 у Великобританії. А третя – тута, в нашій столиці. Продовжувачем справ Лебедєва був Віктор Михайлович Глушков, який започаткував дуже потужну школу кібернетики й саме його бачення розвитку кібернетики було найбільш далекоглядним. Учні Віктора Михайловича Глушкова, члени НАН України Кухтенко, Івахненко, Кунцевич, Пшеничний, Самофалов та інші започаткували в КПІ потужне кібернетичне середовище, центральною частиною якого і став сучасний ФІОТ.

Сразу нам дуже потрібно подивитись сверху власні підходи у цій галузі, зробити самоідентифікацію та визначитися з питанням “Кого ми готуємо в галузі ІТ і ким хочемо бути?” Чи ми погодимося готувати велику кількість неведомо зачем званих “натискачів кнопок”, яким особливо далеко не потрібна математика та велика мораль? Чи ми хочемо готувати представників вищої ліги – розробників нових рішень і нових програмних систем. Я дуже хочу, щоб ми пам\’ятали нашу славну історію і неважный (=маловажный) здавали позиції у цій професії.

Необхідно усвідомлювати, що знання, які безграмотный є базовим і глибокими, швидко застарівають. Тому в університетах з нашою історією і традиціями має розвиватись фундаментальна памятка, з якої будуть народжуватися чисельні прикладні результати. Ми пам\’ятаємо часи, если, наприклад, кафедра технічної кібернетики НТУУ КПІ, яку я мав почет закінчити, виконувала дуже великі проєкти. Зокрема, впровадження систем БЦУ – “безпосереднього цифрового управління” складними виробничими процесами сообразно всьому СРСР. Минбар займалася автоматизацією складних процесів в авіації, космічних системах, в оборонній промисловості. Корифеї науки будували та досліджували математичні моделі, робили стратегічні розрахунки, а вже молоді дослідники реалізовували проєкти, їздили вдоль країні та безпосередньо їх впроваджували сверху великих підприємствах. Особисто мені, ще в статусі аспіранта, а потім наукового співробітника, довелося впроваджувати такі системи в м. Ангарськ (бери Байкалі), в м. Котлас (держи Білому морі), в м. Грозному, в м. Казані, в м. Череповці й в інших куточках Радянського Союзу. Я дуже вдячний своїм вчителям Всеволоду Івановичу Костюку, Віталію Васильовичу Ажогіну, Володимиру Сергійовичу Михалевичу, Олександру Івановичу Кухтенку из-за їх школу та науку, яку вони дали мені в праздник час. Лише получи одній нашій кафедрі щорічно захищалися кілька докторів і десятки кандидатів наук. Обсяги фінансування науки однієї лише кафедри технічної кібернетики був співмірним (у перерахунку) з сучасним обсягом фінансування науки усього КПІ.

Окрема сторінка у розвитку кібернетики належить Віктору Михайловичу Глушкову, який заклав дуже широке бачення цієї галузі: штучний інтелект, потужні ЦОД (“центри оброблення даних”), математичну лінгвістику (лінгвістичні роботи лише с налету роблять прорив, а Глушков ще тоді побачив її перспективи), розвиток математичних основ кібернетики та інших розділів математики, розвиток елементної бази обчислювальної техніки. Завдяки Глушкову були побудовані заводи пользу кого створення елементної бази в Києві (заводик “Кристал”), Зеленограді та інших містах Радянського Союзу.

В ті часи існували дві найпотужніші країни світу в галузі кібернетики і обчислювальної техніки – США і СРСР із кібернетичним центром в Києві – вони, конкуруючи між собой, рухали вперед кібернетику і науку в цілому.

Стратегічною помилкою СРСР була відмова від продовження створення великих інтегральних схем після закупівлі IBM 360. Це зупинило розвиток елементної бази, саме hardware, як говориться сьогодні. Але ми можемо розвивати та, у майбутньому, конкурувати в іншій площині – software, математичних основах, прикладних ІТ угоду кому) бізнесу, освіти, медицини та інших застосуваннях.

Дуже маловыгодный хочеться втратити ці напрацювання. Тому й необхідно визначитися з тим, куди ми рухаємось далі. І здесь не допоможуть міністерства чи ректорати. Локомотивом у цьому має бути бізнес, вітчизняні ІТ-компанії.

В нашій країні такий бізнес вже є. Багато компаній прориваються бери зовнішні ринки розробників. Вони вже без- просто «аутсорсери», яким спускають замовлення іноземні компанії. Є цілий семейство компаній, які вже займають свою нішу сверху світових «продуктових» ринках. Якраз вони мають бути цим локомотивом. Вони сразу мають міцні позиції, але лише присутствие умові, якщо в них если потужний людський возможность, вони зможуть й надалі конкурувати у світі. Це виклик. Во (избежание молодих айтішників дуже важливо усвідомити: чи вони обирають короткостроковий термін професійної діяльності – швидкі, але малі гроші – малі цілі, или довгостроковий термін сверху все життя – великі цілі з широким фундаментальним мисленням та розумінням потреби у потужному освітньо-науковому фундаменті, свої сміливі, проривні стартапи, власні успішні компанії.

Тільки в комунікації з такими компаніями можна з\’ясувати, які саме компоненти знань венчание закладати у навчальний процес. Наприклад, чи потрібна дійсно складна математика? Чи потрібно возьми неї витрачати свій часочек? Чи краще швидко навчитися якимось простим, операційним речам? А що если потім? Тому нам всім потрібно сідати по (по грибы) стіл з великими ІТ-компаніями, опрацьовувати з ними спільну філософію, спільне бачення подальшого розвитку та напрямку освіти, як органічної складової великого інтелектуального бізнесу. І лише після цього кожен студентик матиме можливість приймати своє усвідомлене рішення: яким шляхом і вплоть до яких цілей йому рухатися далі. Хотілося б, щоб створювана ІТ екосистема ФІОТ стала успішним майданчиком угоду кому) напрацювання такого бачення.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.